Вечір. Сота кружка зеленого чаю. Живіт розпирає від їжі. Цілий день жопа не зрушила з стільця, а очі не відривались від монітору комп*ютера. Дійсно, чудові вихідні.

Але хто ж у цьому винен, чи не сама я? Знаю, я і тільки я. Та як слізьми, так і докорами горю, як то кажуть не допоможеш. 

Єдина розрада мого вечора - це мій пес.

 Любий Роббі.

Цілий день з ним час від часу гралась. Хоч це піднімало настрій. 

І знову повертаюсь до того, що в світі все закономірно, вчора був фантастичний день, сьогодні препаскудний. Тоді виходячи з цієї ж закономірності сподіваюсь, що завтра буде офігезно добре.

Хорошої ночі усіпм несплячим.