дурдом

Ненавиджу, дико ненавиджу оці моменти, коли в голові каша, не розумієш чого хочеш і що не так, але те що маєш тебе не влаштовує. Не просто не влаштовує ,а дико дратує!

 

Цілий день сиділа вдома. Дочитала ще одну книжку (Марія Матіос "Щоденник страченої"). Теж шиакрна! *_*Готувала собі їсти ,пила чай і читала.

 Потім на мене напили якісь дивні не зрозумілі думки, при чому депресивного характеру. Насилу розібралась з ними, добре хоч зрозуміла в чому справа. Трошки сильно я вчепилась в зону комфорту, від цього на мене напала вселенська нудьга і печаль. Но нічого, з цим я розібралась.

 

Завтра день незалежності, велике свято! Але ми ніякробит не можемо вирішити, що будемо завтра робити, бо тому те не так, а цему се не так. Заїбали, бля.

 

Ще й до того сильно розболівся живіт, аж дихати важко. І від нудьги хочеться жерти, а я не голодна. Та і їсти нема шо, ну є, але треба готувати, а вже якби пізно.

 

І ще я дико скучаю за Мішою *_* А він чогось так і не позвонив сьогодні. І я ж йому не можу, бо його телефон зламався і він дзвонить з маминого.

Ох...