Переводчик

суббота, 27 октября 2012 г.

Доброї Нірвани

Нарешті виспалась норм, аж до 12:00. Тепер іду купатись.

Сьогодні, мабуть, піду шось прикуплю собі новеньке. З літа в гардеробі нічого класного не з'являлось, і взагалі як глянула на ті речі то подумала "Боже, хто це купляв?". І наче шафа не пуста, а одягнути немає чого.
Хочу якихось класних зимніх речей.

А потім поїду до мами з Наташою. Я казала? Тепер Наташа і її чоловік живуть в моєї мами в моїй старій кімнаті.  Це так класно, тепер на СГ мені ще приємніше їздити. 
Хоч ми з Наташою сестри і двоюрідні, стосунки в нас, як в рідних. Я її дуже люблю. Хоч ми дуже різні мені подобається проводити з нею час.  Нам завжди є про що поговорити, мені з нею легко і цікаво. 




СТРАШНО, ДУЖЕ СТРАШНО ПРИВЯЗУВАТИСЬ ДО ЛЮДЕЙ. ПРИВЯЗУВАТИСЬ ТАК СИЛЬНО.


Якщо не звертати уваги на те, що до 4:00 я не могла заснути, то все добре.
Яка ж це брехня, бо все ніхуя не добре, я досі не можу успокоїтись, я вся на нєрвах і на всіх кидаюсь. Но вже легше стало після того як я з тобою поговорила. Да. Однозначно легше. 

Знаєш, Ір, шо найстрашніше в усьому цьому? Те що мені погоано не через цю сварку, даже не сварку, а конфлікт, а через те що я відчуваю, коли тебе втрачаю. Мені даже здається, що це якось ненормально. 

Я знала, що з часом все владнається, але чекати цього моменту було несамовито важко. 
Да, ти не дуєшся, ти скаженієш, і це СТРАШНІШЕ. 
Бо дутись - це імітований ігнор в премєшку з обідою, основані на якійсь там принципіальності. А СКАЖЕНІТИ - ЦЕ, ЯК ВОГОНЬ, В ЯКИЙ ТИ Ж НЕ КИНЕШСЯ З МІЛІОНАМИ ВИБАЧЕННЬ, БО ЗГОРИШ РАЗОМ З НИМИ. Треба його потушити, але сам ти цього ніколи не зробиш, коли ти є причиною його виникнення, ти хіба що розпалюватимеш його більше. 

Треба чекати, просто чекати і він потухне.
Вобщєм це все з цього приводу.
=*




Да, в нас вже канікули, це класно. Осінь це теж класно. Вона надихає. 

Вже який тиждень поспіль я дико насолоджуюсь піснями "Нірвани". Не знаю чого, але просто тону в них і захлєбаюсь.

26 жовтня:

Вчора утром до мене приходив Діма і ми як ванільні пьоздочки сиділи на балконі, пили чай, вкривались плєдом і курили. Ах, да, і говорили про них, цих людей-уродів.

Потім до мене прийшли Маша і Аня. Правда Аня бистро звалила в лікарню. Ми з Машою пожерли і я звалила на англ. м. а її залишила на свою голову вдома.

Вертаюсь, двері відкриті, Маши нема і її вєщєй тоже. В комнаті на ноуті в ворді записка:
"Ми вкрали твою Машу, приходь за СКА з 10 000 грн."
А в ванній шось сидить і рже. Шутка-мінутка.
Я тіпа така потопала ногами тіпа пішла в кімнату і тут бац ці пьозди відкрили двері. Лєра і Маша точно чокнулись. Кажу, а єслі б папа прийшов? А вони, мовляв ми дуже цього боялись, ага, воно і видно. 

Потім ми пішли в "ПС", де продавщиця нарвалась на мої прокльони. СУКА ТАКА ШОБ ТИ ЗДОХЛА, НЄХУЙ МЕНІ НЕ ПРОДАВАТЬ СІГАРЄТИ.
Сиділи на 14етажці, потом ці дури сказали "Тікааааааааєм". І ми бігли по сходам вниз. А знаєте чого? Бо бач якийсь чувак йшов до нас на балкон і шось доставав з карману. І це був сто процентів ніж, ага.
Говорили про книжку, філософію, психологію. Я своїми балачками надихнула їх на читання. 



Комментариев нет:

Отправить комментарий